Невицький замок: оселя найкривавішого маніяка в історії людства

Невицький замок

Скількох може вбити одна людина власноруч? Цей маніяк закатував і вбив кілька сотень жертв всього за 3 десятки років, поки його не спинили. Цікаво, що все це накоїла жінка. Вона стала наймасовішою вбивцею в історії людства та увійшла до Книги рекордів Гіннеса. Однією з резиденцій, де божевільна маніячка лишила свої криваві сліди називають Невицький замок, розташований на Закарпатті.

Люди вважають це місце проклятим. Кажуть, ніби тут часто скоюють самогубства, а над цією землею не літають птахи. Місцеві радять оминати страшнозвісний замок і його околиці. Але попри застереження, туди все одно пхаються натовпи туристів. Всі вони хочуть побачити привид колишньої власниці Невицького замку, який досі блукає щоночі у старовинній руїні. Тож, що собою являє ця містична місцина та її володарка?

Вулканічна небезпека

Невицький замок розташований між селами Кам’яниця та Невицьке. Від назви другого походить його назва. Втім, місцеві стверджують, що замок названий на честь «невіст», чистих юних дівчат, які загинули у його стінах. Існує думка, що слово «Невицький» тягне своє коріння від Нави — слов’янського світу мертвих. Власне, тепер ми знаємо, де шукати Велеса, Маару, Чорнобога та інших істот з їхнім похмурим виміром.

Твердиня зведена на пагорбі, що колись був вулканом. Його оточує Чорний ліс, який теж вважають проклятим.

Невицький замок з’явився тут у ХІІ столітті. У той час угорська влада стала активніше підтримувати економічні стосунки з Київською Руссю. Необхідність створення зручних торговельних шляхів спровокувала розбудову невеликого Невицького городища. Тоді його звели із дерева. Така фортеця часто потерпала від нападів. Пізніше споруди потрапили у приватну власність. Його першим господарем став трансільванський воєвода Фінті з роду Обо. У ХІV столітті твердиню привласнила сім’я Другетів. Вони замість дерев’яного замку побудували кам’яний. Другетам він належав аж до 1644-го року, поки його не зруйнував трансільванський князь Юрій І Ракоці. З того часу замок височить руїною та поступово помирає. Його вважають культурною спадщиною України, проте досі твердиня стояла без реставрації. У 2019-му році через буревій з триповерхової вежі-донжона завалився дах. Цікаво, що в період з 2018-го до 2020-го рр. тут проводилися невідкладні ремонтні роботи...

Втім, реставрація надовго не припинилася. У жовтні того ж 2020-го р. Невицький замок знову взялися реставрувати, ремонтувати та частково консервувати. Дії робочих обурили місцевих істориків. Зокрема, кандидат історичних наук УжНУ, археолог Володимир Мойжес поскаржився у соцмережі, що експертів не долучали до процесу реставрації.

Невицький замок

Страшну славу і натовп туристів Невицькому замку принесла Ержебет Баторі. За місцевою легендою, ця жорстока графиня колись мешкала у Невицькому замку, але в історичних документах про це не згадується. Все ж, як переповідають місцеві, Ержебет творила свої страшні вбивства та була замурованою саме тут. Правда це чи ні — достеменно не відомо. Але про всяк випадок люди побоювалися зайвий раз проходити неподалік від володінь Баторі. Що ж такого вона накоїла?

Яйця та помста овець

Як переповідає легенда, Ержебет Баторі вирішила розбудувати Невицький замок, та зробити його дійсно неприступним. Для цього вона наказала укріпити стіни сумішшю із яєць, молока та крові. Молоко парнокопитних швидко скінчилося, тому безсердечна графиня наказала обібрати людських немовлят. Так і було зроблено. Але через це безліч дітей загинуло голодною смертю. Їхні батьки були у розпачі. Дехто навіть збожеволів.

Аби позбавитися Ержебет, люди захотіли влаштувати заколот. Проте, вони побоялися на нього йти. Замість себе селяни відправили овець. Кожній тварині вони прив’язали до спини в’язанку соломи та підпалили. Барани горіли, але вперто йшли до неприступного замку Баторі.

Графиня побачила крізь вікно, як хтось зі смолоскипами прямує до її укріпленої твердині. Тож вона злякалася та втекла. А селяни, напевно, на радощах влаштували гучне гуляння та частували одне одного смаженою бараниною.

Інша місцева легенда переповідає, що одного разу розлючена Ержебет Баторі вдарила служницю по обличчю. У дівчини потекла кров з носа та потрапила на руку Ержебет. Графиня помітила, що шкіра, на якій побувала кров юної служниці, помолодшала. Тож Баторі вирішила вбивати цнотливих дівчат, аби купатися в їхній крові та бути вічно юною і сексуальною. Так у боротьбі за молодість графиня повбивала чимало закарпатських дівчат. У ХХ столітті зняли про це фільм, який подарував Ержебет Баторі безсмертя. Сама ж вона померла замурованою у власному замку. Напевно, смерть застала її молодою та красивою.

Ця байка виникла через кілька століть після смерті Ержебет. Насправді вона не має нічого спільного з реальними злочинами кривавої графині. Правда виявилася набагато страшнішою...

З кривавих сторінок щоденника

Ержебет Баторі народилася у 1560-му році у містечку Ньїрбатор, яке належало її сім’ї. Родина Ержебет відносилася до угорських магнатів династії трансільванських князів. На той час у цієї фамілії був значний вплив і неймовірні статки. Проте, аристократи роду Баторі мали дуже неоднозначну репутацію. Ходили чутки, що члени сімейства захоплюються окультизмом. Крім того, Баторі проявляли неймовірну жорстокість до слуг. Проте, у ті часи подібне було поширеним і не вважалося ненормальним, так само як інцести, які стали традицією для роду Баторі.

Маленьку Ержебет вважали дуже розумною та здібною дитиною. Серед її вмінь було завзяте лупцювання служників. Дівчинка любила бити їх батогами. Це, а в особливості вигляд крові, приводили її у неймовірний захват.

У 15 років Ержебет стала дружиною полководця Ференца ІІ Надашді, який був відомий своєю особливою жорстокістю.

Ержебет Баторі

Ержебет дорослішала, а разом з нею — жага до тортур. Найневиннішою забавкою графині було змушування служниць працювати голяка. За найменшу провину Ержебет нещадно карала слуг. Побиття доповнювалися нанесенням опіків, занурюванням голок під нігті, в соски та інші чутливі зони тощо. Як відомо зі свідчень на суді, одній зі служниць Ержебет підпалила свічкою волосся на лобку, через що сердешна дівчина ледь не загинула. Проте, забавки Баторі зі слугами часто закінчувалися смертю. Взимку Ержебет час від часу робила льодові скульптури з людей. Вона змушувала слуг голяка виходити на мороз, а потім обливала їх водою. Жертви застигали та вмирали страшною смертю.

Згодом служники помітили, що Ержебет ніколи не катує їх, якщо в неї перебувають гості. Тож вони намагалися зробити все можливе, щоб відвідувачі якомога на довше затримувалися у графині. Слуги потай відпускали коней, чи ламали колеса карети. Це дозволяло їм певний час відпочити від страшних втіх господарки.

Але простим селянкам, яких привозили до Баторі саме для вбивств, врятуватися майже ніколи не вдавалося. Когось графиня морила голодом і спостерігала за змінами фізичного стану, когось шматувала. В останні роки вона полюбляла гризти тіла жертв зубами.

Зазвичай Ержебет катувала та вбивала у винних погребах, але коли відчула абсолютну безкарність, стала різати людей у власній спальні. Як потім свідчили її слуги на суді, інколи на підлозі кімнати графині було так багато крові, що доводилося засипати її вугіллям.

Спочатку Ержебет втамовувала свої вбивчі апетити на юних селянках. Когось викрадали спеціально для тортур, а хтось приходив сам, щоб отримати роботу. Баторі швидко зрозуміла, що тіла жертв краще не передавати їхнім батькам, ті якось нервуються. Певний час графиня ховала дівчат за християнським звичаєм. Щоб священники не звертали увагу на каліцтва мерців, Баторі сплачувала їм величезні хабарі. Проте з часом церква відмовилася брати участь у злочинах Ержебет. Тоді графиня стала розчленовувати тіла, рештки слуги закопували у полях. Скоро в народі поповзли чутки про появу зграї перевертнів.

Кількість жертв стала швидко зростати після смерті коханки та спільниці графині — Анни Дарвулії. Жінка вмерла від епілепсії. Чужі каліцтва допомагали Ержебет залікувати власні душевні рани. З часом у Баторі з’явилася нова коханка і вбивча партнерка — Ержи Майорова. Вона запропонувала графині набирати матеріал із дрібної знаті. Баторі запрошувала дівчат на уроки етикету, але натомість вбивала своїх учениць.

На Ержебет Баторі багато та часто скаржилися, але гроші допомагали їй уникати покарання. Все ж, статки швидко закінчувалися, та це не сподобалося родичам Баторі. Аби дізнатися, чому Ержебет продає фамільні цінності, вони винайняли слідчого — графа Дєрдя Турзо. Він провів обшук у замку Ержебет і знайшов кількох скалічених полонянок, одна з яких вже помирала. Турзо доповів родичам Баторі, та вони вирішили ізолювати маніячку у монастирі. Проте священник Іштван Мадьярі поскаржився при віденському дворі на страшні злочини Ержебет Баторі. Так розпочався суд.

У ході слідства було допитано близько 300 свідків. Серед них батьки загиблих, служники Ержебет і кілька дівчат, яким вдалося втекти із кривавого полону. Зі слідством також співпрацювали спільники графині: Ілона Йо, Катаріна Беніцька, Доротья Сентеш та Янош Уйварі (Ібіш або Фіцко). Сама ж звинувачена на засіданнях присутньою не була. Її родичі про це попіклувалися. Вони боялися неадекватної поведінки Ержебет і самосуду з боку присутніх. В обох випадках репутація роду Баторі могла би ще сильніше постраждати. Замість Ержебет свідчив її щоденник. В ньому схиблена графиня детально описувала вбивства. Кожна жертва була позначена порядковим номером. Так стало відомо, що від рук Баторі загинуло 650 людей. У своїх смертельних забавках графиня не обмежувалася навіть під час слідства. Із щоденника також стало відомо про ще одного спільника Ержебет.

Баторі писала, що до неї часто приїздить Стефан. Тортури з голками були його улюбленою втіхою. Крім того, Стефан був також коханцем Ержебет.

Слідство встановило, що Стефаном насправді була тітка Ержебет на ім’я Карла. Вона приїжджала до замку графині у чоловічому вбранні. Але Карла на той час була дуже немолодою. Крім того, її вважали божевільною. Проте, в Ержебет був дядько на ім’я Стефан. В період з 1576-го по 1586-й рр. він займав трон короля Польщі та великого князя Литовського. Проте жоден з двох ймовірних спільників не був визнаний винним.

Стефан Баторій

Суд постановив розпеченими щипцями відірвати пальці Ілоні Йо та Доротьї Сентеш. Після цього обидвох жінок спалили на вогнищі. Провину карлика Фіцко вважали меншою, тому перш ніж спалити, йому відтяли голову… Можливо, навіть з першого разу… Катаріну Беніцьку засудили до довічного ув’язнення, оскільки вона діяла під натиском інших зловмисників. Ержебет Баторі отримала умовне покарання. Графиню замурували у її кімнаті замку у Чахтиці, де вона здійснила найбільшу кількість вбивств. Через 4 роки Ержебет померла. Подейкують, ніби її отруїли.

Проте із листування місцевих протестантських пасторів випливає, що насправді графиня не була замурованою. Вона вільно пересувалася своїм замком. Чи покидала вона твердиню — точно не відомо, але не виключено. Втім, низка страшних вбивств припинилася після суду над Ержебет Баторі.

Кривава графиня була похована у Чахтицях. Але через хвилю протестів померлу вбивцю довелося перепоховати у фамільному склепі у Надьєчеді. Втім, сучасним дослідникам не вдалося знайти тіло Ержебет. Цікаво, що безслідно зник і портрет графині, написаний за її життя. Можливо, як говорить повір’я, людська кров перетворила її на безсмертного вампіра і руїнами Невицького замку гуляє сама Ержебет, а не її привид...

Чи то кревні, чи то криваві родичі

Герб роду Баторі

Цікаво, що найкривавіші вампіри історії є ріднею. Ержебет Баторі була далекою родичкою іншого трансільванського графа-кровопивці — Влада Цепеша, більше відомого, як Дракула. З цими ж тиранами зв’язана й кременецька вампірка італійського походження — Бона Сфорца д’Арагона. Свою доньку Анну Ягеллонку вона видала заміж за майбутнього короля Стефана Баторія.

Слід зазначити, що попри місцеві легенди, Ержебет Баторі ніколи не володіла Невицьким замком, проте в ньому могла мешкати її донька Каталін. Вона була видана заміж за Дєрдя Другета, сім’ї якого належав цей замок. Прізвище Баторі, яке промайнуло в історії твердині, нагадало людям про Ержебет і її страшну історію, яка швидко інтегрувала у закарпатський фольклор.

Мотиви вбивств, або Історія середньовічного Менгеле

Попри те, що переважна більшість істориків вважають звинувачення проти Ержебет Баторі достеменними, є й ті, хто намагається виправдати нещасну жінку. Серед цих дослідників одним із найвідоміших є Ласло Надь. Він припускає, що трупи, які були знайдені у замку Ержебет, насправді були її пацієнтами. Ласло вважає, що графиня та її найближчі слуги надавали бідним людям медичні послуги. Через недоліки середньовічної науки хворі помирали в результаті лікування. Також не відкидається, що Ержебет ставила медичні досліди заради порятунку всього людства. Втім, «сучасні адвокати» Ержебет Баторі мають замало аргументів. Але, чому ж Ержебет вбивала?

Існує припущення, що Баторі страждала від епілепсії. Відсутність необхідного лікування викликає у пацієнтів неконтрольовану та спонтанну агресію, схильність до насильства та призводить до деградації особистості. Без сучасних пігулок деякі види епілепсії можуть зводити з розуму. У середньовіччя клінічні прояви цього захворювання відносили до осінніх інфекцій. Одним із методів лікування було втирання крові. Можливо, всі ці факторі зійшлися та породили наймасовішу жінку-вбивцю в історії людства.

Втім, немає однозначних записів, які би могли точно відобразити стан здоров’я чи діагноз графині. Проте одне ясно — вона таки точно була божевільною.

 

У світі немає нічого страшнішого за правду. Тож не дивно, що історія Ержебет Баторі стала основою для різноманітних творів у жанрі горор. Однією зі свіжих робіт, пронизаних кров’ю, страхом і середньовічним мороком, стало оповідання «Ержебет Кривава». Воно увійшло до збірки «Моторошні легенди українського потойбіччя». Прочитайте та здригніться!

 

Автор: Юлія Мостова