Dark Crystals: історія для кожного з нас

Мрії — це мрії, робота — це робота. В дитинстві кожен з нас будує власне майбутнє у думках. Але про свої захоплення та наївні плани доводиться забути, коли настає час вступати до інституту. Так, мрії — це тільки мрії, а реальність — зовсім інша та дуже жорстка штука...

Стоп! Трясця! Хто ж в біса будує цю реальність? Президент вирішує, ким має стати кожен громадянин, коли виросте?! Так, вирішувати тільки нам, але соціум завжди дуже активно втручається в чиїсь індивідуальні плани. Тому чимало музикантів грають у вільний від роботи час. Не дивно, що кар’єра артиста так не клеїться. Інші обирають більш оптимальний шлях — грають те, що люблять маси, але не дуже люблять самі. В результаті виходить якась компромісна напівміра, чи недомузика: ані унікальності, ані харизми. В обох випадках митець розчаровується у комерційній складовій творчості. Але проблема полягає в іншому. Щоб побудувати щось нове, самореалізуватися, потрібно чимось пожертвувати. Цим чимось є суспільна думка. Проте, бути собою складно та деколи навіть страшно. Втім, інакшого сенсу у житті нема.

Такій науці Олю Crystal навчила смерть. Як це було та як треба творити?

 

Все не так погано, коли все не так погано

«Я співаю скільки себе пам’ятаю», — розповідає Оля Crystal. — «Коли в дитинстві мене запитували, ким я хочу стати, як виросту, завжди відповідала: співачкою. Це було ніби само собою ясно. Мене це ще так дивувало: чому ви питаєте, хіба не зрозуміло?!»

У підлітковому віці в Олі з’явилося ще одне захоплення — готика. Їй закортіло приміряти такий образ на сцені. Але що скажуть люди? Перспектива лишитися незрозумілою та андерграундною не надто приваблювала дівчину. Тож, мрії та реальність знову стали протилежними берегами життєвої річки.

Спочатку все було чудово. Олю залюбки запрошували співати на святах її рідного містечка Горішні Плавні, що на Полтавщині. На музичних конкурсах дівчину помічали та запрошували на нові виступи. Скоро вона дісталася столиці.

Кавери відомих естрадних хітів в Олиному виконанні лунали на багатьох корпоративах, весіллях і вечірках. Пізніше співачка стала зіркою нічних клубів Києва. Творчість приносила гроші та нічого більше. Самореалізуватися на вже відомих чужих хітах неможливо. Але фінансова петля тримає у своїй пастці, не дозволяючи зробити зухвалий крок. Напевно, так диявол купує душу. Але ніщо не може тривати вічно... тобто, довше за нас самих.

Смертельна терапія

Смерть допомогла їй схаменутися.

«Мій світ перевернувся», — пригадує Оля Crystal.

Влітку 2019-го року у дівчини виявили пухлину.

«Тоді я замислилась над тим, що життя настільки коротке, і невідомо, коли та за яким поворотом нас не стане. А я навіть не спробувала себе у тому, що завжди любила», — ділиться Оля.

На щастя, співачка швидко одужала. Але хвороба назавжди змінила її життя. Оля стала фронтвумен рок-гурту. Проте, через пів року вона залишила той колектив.

«У нас виникли творчі суперечності щодо репертуару. Для мене вже тоді було справою принципу — співати тільки свої пісні, ті, що я відчуватиму душею. Інакше навіщо це робити!» — пояснює Crystal.

Разом із фронтвумен гурт покинули клавішниця та драмер. Вони розділяли творчі бачення Олі. Скоро до них приєднався гітарист. Так у січні 2020-го року з’явився новий готичний гурт «Dark Crystals».

«У мене неймовірна команда. Я пишаюся ними і вважаю, що вони послані мені небом і постійно дякую Всесвіту за те, що дав мені їх», — розповідає Оля Crystal.

«Юлія Колвір, наша клавішниця, пише дуже гарні пісні для групи. Женя (гітарист) — він просто мега, він висікає такі рифи, що словами не передати! Ну і звичайно ж наш драмер Сергійко — коли він грає на барабанах, то здається, ніби він ось-ось злетить. Коли робиш щось і твориш зі своїми однодумцями, це неймовірний кайф. Нас об'єднала любов до готики та важкої музики».

Оля стала не лише лідеркою гурту і авторкою пісень, але й іміджмейкером. Костюми артистів і головні убори вона створює власними руками. На локдауні музиканти не гаяли часу і писали нові пісні. Зараз «Dark Crystals» багато репетирує та планує випустити дебютний альбом найближчим часом.

Тож, не бійтеся самовиражатися. На шляху до самореалізації чимало перешкод, але вони роблять гру цікавішою.

 

Автор: Юлія Мостова