Цікаві дивини

Мрії — це мрії, робота — це робота. В дитинстві кожен з нас будує власне майбутнє у думках. Але про свої захоплення та наївні плани доводиться забути, коли настає час вступати до інституту. Так, мрії — це тільки мрії, а реальність — зовсім інша та дуже жорстка штука... Стоп! Трясця! Хто ж в біса будує цю реальність? Президент вирішує, ким має стати кожен громадянин, коли виросте?! Так, вирішувати тільки нам, але соціум завжди дуже активно втручається в чиїсь індивідуальні плани. Тому чимало музикантів грають у вільний від роботи час. Не дивно, що кар’єра артиста так не клеїться. Інші обирають більш оптимальний шлях — грають те, що люблять маси, але не дуже люблять самі. В результаті виходить якась компромісна напівміра, чи недомузика: ані унікальності, ані харизми. В обох випадках митець розчаровується у комерційній складовій творчості. Але проблема полягає в іншому. Щоб побудувати щось нове, самореалізуватися, потрібно чимось пожертвувати. Цим чимось є суспільна думка. Проте, бути соб

Готична мікрокультура — не лише музика. Вона охоплює всі сфери творчості та навіть побуту. Але, хто б жахався її або захоплювався нею, якби не журналісти? Значну роль у розвитку готичності в Україні відіграв журнал «Gothica». Його засновником був простий студент Андрій Харкуша, більш відомий у похмурій тусовці як Featon. Спеціально до 15-річчя журналу «Gothica» ми дізналися, як створювався його перший випуск та інші цікаві дивини.   Як розповідає Featon, все почалося з фензину «Dark Culture». Це було у 2004-му році, коли готична субкультура набувала популярності. Фензин на 16-20 сторінок розкривав цікаві події зі світу чорної сцени. Він виходив щомісяця протягом року. На 13-му випуску Featon вирішив зупинитися та створити повноцінний журнал. 17-го березня 2006-го року в типографії вийшов тираж першого випуску «Gothica». Обкладинку прикрасила голомоза богиня Анна-Варні з «Sopor Aeternus». «Серйозний авторський склад підібрався. Матеріалів було багато, і номер вийшов досить великим —