Реальні упирі: таємниці генетичної мутації

Більше ніж 30 тис. вампірів було страчено у Франції протягом ХVІ сторіччя. Сто років тому вчені довели: ці звинувачення мали підстави, адже вампіри існують. Їх не знищив вогонь інквізиторів, упирі досі ходять поміж нас. Когось із них ви можете знати особисто...

Страхітливі особливості

Щоб стати вампіром, треба змішати свою кров з вампірською. Принаймні так говорять деякі легенди та не обманюють. Вампірська хвороба — порфірія — дійсно передається з кров’ю, а точніше — через гени. На порфірію хворіє відносно невелика кількість людей. Деякі статисти свідчать: ген упиря носить всього 1 з 200 тис. людей. Достеменно перевірити ці дані вельми складно, адже більша кількість людей не знає про свою дивну хворобу. Приблизно у 85% випадків порфірія протікає безсимптомно. Найбільша кількість людей з такою генетичною мутацією проживає на Півночі Європи. Там на порфірію хворіє 1 зі 100 тис. мешканців.

Подейкують, що ця патологія стала побічним ефектом благородної крові. Її носієм вважають британську королівську сім’ю. Але все по черзі...

Як впізнати порфірію?

На крайніх стадіях хвороби людина набуває доволі демонічних рис. Її шкіра стає надзвичайно блідою та нетерпимою до Сонця. Достатньо лише на мить вийти на сонячне світло, як шкіра починає покриватися опіками, виразками та глибокими тріщинами. Загоюються ці подразнення доволі довго та лишають по собі рубці чи пігментні плями. Така чутлива шкіра старіє буквально по годинах, тому на обличчі хворого з’являється велика кількість глибоких зморшок. На губах шкіра сильно висихає, лущиться та згортається. В результаті оголюються щелепи, що створює хижий вишкір. 

Слизова оболонка коричневіє, кровоточить та відмирає, відкриваючи коріння зубів. Тому ікла здаються довшими та нагадують вампірські. Білок очей поступово набуває червоного відтінку.

Хрящова тканина та сухожилля також швидко деградують. Від цього ніс та вуха отримують гостру видовжену форму, а пальці стають скорченими та кігтистими.

В періоди загострення хвороби тілесні виділення набувають червоного кольору. Зуби також отримують червонувато-коричневий відтінок.
Крім всього іншого, порфірія вражає нервову систему. Через це деякі хворі стають надмірно агресивними, періодично їх навідують галюцинації. В окремих випадках розвивається епілепсія. Інтелектуальні здібності можуть послаблюватися. Разом з тим, людина відчуває значну кволість.
Через надмірну чутливість блідої шкіри до сонця порфіринові вампіри рідко прогулюються вдень. Переважна кількість веде нічний спосіб життя.
Багатьох з таких людей мучить жага до крові. Так виражається потреба хворого організму. Річ у тім, що кров є сильною живильною рідиною, вона укріплює імунітет та організм в цілому. Саме тому, деякі пацієнти з порфірією щодня приймають по 50 г свинячої крові. Іншим «упирям» роблять ін’єкції з хімічно обробленою кров’ю. У цьому випадку вони оновлюють свою вражену кров здоровою, що полегшує самопочуття.
До речі, часник є одним з ворогів хворих на порфірію. Причина в тім, що цей овоч виділяє сульфонову кислоту. В організмі хворого вона посилює травми, яких завдала порфірія.

Власне, все вищеописане сильно нагадує традиційний образ вампіра. Виходить, що його не вигадали, а списали із життя. Тож, від тортур інквізиторів та священного вогню померло чимало хворих людей, які не вступали в змову з дияволом...

У всьому винна жадібність?

Полювання на вампірів активно велося аж до кінця ХІХ століття. До боротьби з кровопивцями долучалися також представники влади. Вивчити феномен вампіризму науковці вирішили лише у другій половині ХХ сторіччя. Щоб детальніше роздивитися історію цієї хвороби, вони покопирсалися в біографіях монархів. Сенс у тім, що життя королів документувалося більш детально. Крім того, майже кожен член вінценосної родини вів щоденники, де ділився своїми таємницями та секретами родичів. Те, що знайшли науковці, примусило їх жахнутися...

Як виявили історики та молекулярні генетики, вампіризм розповсюдили британські монархи. Вурдалацька зараза швидко поширилася по всім королівським родинам Європи та причепилась навіть до російських царів.
Порфірійним упирем виявився король Великобританії та Ганноверу — Георг ІІІ (1738-1829 рр.). На цій знахідці вчені не зупинилися та продовжили порпатися у кістках.

Королевою вампірів виявилась королева Шотландії — Марія Стюарт (1542-1587 рр.).

Вона стала найдавнішою володаркою порфірії монархічної династії. Ця хвороба передалася її сину — Якову VІ Стюарту, який крім хвороби перейняв трон.
Порфірія вразила також більш пізніх нащадків Марії. Серед них прусська принцеса Шарлотта та принц Вільям Глостерський (1941 -1972 рр.). Разом з королівськими нащадками ген порфірії розповсюджувався по всій Європі. В Росію його привезла Аліса Гессенська (1872-1918 рр.), дружина Ніколая ІІ.

Порфірія вражала монархів через близькі інцестні зв’язки, в які вступали заради збереження влади та статків. Тож, порфірію можна назвати дочкою жадібності.

Життя з порфірією

Ця хвороба досі не вивчена наукою. Оскільки вона вражає низку систем організму, медики поки не домовились, якому лікарському профілю її довірити. Поки не існує медика-вампіролога. Тому виникають значні труднощі в діагностуванні та лікуванні цієї патології. До того ж, існує кілька видів порфірії.
Найчастіше від вампірської зарази страждають жінки віком старше 15-ти років. Хвороба передається навіть далеким нащадкам.
Порфірія виражається у порушенні складу крові. Через недугу в крові та тканинах знаходиться підвищена кількість порфірину. Така концентрація порфірину отруює організм. Крім того, значно порушується обмін речовин та транспортування кисню через кров.
Хворі від вампірської недуги часто страждають від сильних болів у животі та шлунково-кишкових розладів. Через ушкодження нервової системи поступово атрофуються кінцівки. У запущених стадіях пацієнт помирає від атрофії легень.
Ця генетична мутація виникає внаслідок інцестних зв'язків між близькими родичами. Саме тому, порфірія вважається недугою монархів. Щоправда, деякі історичні документи опосередковано свідчать про те, що порфірія була сильно поширена в селах Трансільванії... Навряд чи там підгуляли королівські гени. В селах також був розповсюджений інцест через те, що основна кількість населення не змінювалась. Часто люди не підозрювали, що є родичами в якомусь поколінні.
Все ж, не у всіх хворих порфірія набуває страхітливих ознак. Вампірські гени можуть зовсім не проявлятися. Їхню агресивну поведінку провокують:

👿Надмірне вживання алкоголю;

👿Радіоактивне враження;

👿Прийом гормональних препаратів;

👿Голодування та жорсткі дієти.

Щоб послабити прогресування хвороби, пацієнту з порфірією потрібно вести спокійний та здоровий спосіб життя, не перемерзати та ховатися від сонця. Все ж, попри те, що науковці розкрили секрет вампіризму, полювання на вурдалаків не припиняються. Навіть у ХІХ сторіччі в деяких невеликих містечках Східної Європи та Африки продовжують помічати вампірів та полювати на них...

Автор: Юлія Мостова