Куди піти в Києві: козацьке селище серед мегаполіса

Хто ми та що нам треба? Вочевидь це питання Михайла Грушевського спонукає багатьох українців робити генетичні тести на етнос. Не зважаючи на економічну кризу та недемократичну вартість послуги, її популярність стрімко зростає щороку. Як це не дивно, більшість українців, які зробили тест на ДНК, виявилися етнічними українцями... Проте, етнос приховується в голові, а не в крові. Його визначають Батьківщина, мова, культура та менталітет. Найголовнішою ознакою є національна самосвідомість. Не настільки важливо, яке походження мають батьки, головне — як людина ставиться до краю, в якому мешкає.
Після Революції Гідності, чергового національного повстання, в багатьох українцях прокинувся патріотичний дух. Але чи справді нові, а також більш консервативні патріоти, гості країни та проїжджі дійсно знають, що таке Україна та хочуть пізнати її душу?
Одним з унікальних місць, пронизаним українською сутністю є козацьке селище, яке розквітло кучерявими вишневими садками посеред сучасного Києва — музей «Мамаєва слобода». Замість запилених експонатів там гостей зустрічає доброзичливий персонал у національному одязі. З вуст цих простих привітних людей чиста українська мова лунає особливо мелодійно.
За парканом з воротами розкидається справжнє козацьке поселення XVIII сторіччя. Музей просто неба більш нагадує село у найкращих традиціях. Навколо кожної хати, накритої стріхою, зеленіє садок. Біля деяких осель знайшли своє місце помешкання свійської худоби, яка приємно дивує неагресивною поведінкою.
На території «Мамаєвої слободи» розмістилися хати козацького старшини, коваля, гончара, крамаря та ворожки. У помешканні джури (зброєносця) можна придбати справжню козацьку люльку та інші українські сувеніри. Крім цього, на території знаходяться вітряк та водяний млин, козацька управа, військова залога та діюча триярусна церква. Колориту мальовничій місцевості додає ставок з шиплячим очеретом.

Приємним доповненням прогулянки по історичному парку стане відпочинок у шинку, де частують традиційними козацькими стравами та напоями. Шинок оформлений як старовинна хата. Атмосферу не псує електричне освітлення, оскільки його нема. Обідню залу прикрашають свічки, тому в ній пахне воском. З двору лунають народні пісні та воркотіння домашньої худоби, яку намагається приборкати смішний пес.

На території «Мамаєвої слободи» періодично проходять фестивалі, квести та різноманітні майстеркласи. Там можна прогулятися на конях та побачити кінне шоу. Також на території незвичайного музею проводяться весілля, релігійні, народні та інші свята в етнічних традиціях. Особливою популярністю серед гостей користується найромантичніше свято — Івана Купала. Саме тут можна наблизитись до його колориту та містицизму.
Слід зазначити, що в урочищі, в якому розташувався музей, 300 років тому знаходився хутір. Тоді ці території належали Михайлівському Золотоверхому монастирю. В цьому ж місці бере свій початок легендарна річка Либідь.
«Мамаєва слобода» — це козацьке поселення людей, які попри жорстокість влади та нищівні напади загарбників захищали свій рідний край, берегли його та боролись за незалежність. Не всі вони були етнічними українцями. Яскравим прикладом слугує великий гетьман Богдан Зіновій Хмельницький, який має польське походження. Щодо козака Мамая, на честь якого названо музей, він є ідеалізованим вигаданим персонажем. Мамай слугує втіленням української духовності.
Тож, бережіть свою духовність та багатство української природи. Проявіть козацьку міць: донесіть сміття до смітника, не викидайте його на лоно природи. Не забудьте завітати до «Мамаєвої слободи», щоб відчути, що саме ви патріотуєте.

Автор: Юлія Мостова